Кіберпростір перебуває в епіцентрі воєнних дій. Як воюють викладачі та студенті університету на кіберфронті розповів завідувач кафедри кібербезпеки Володимир Любчак.
– 24 лютого – дата, що докорінно змінила життя кожного українця. Однак сини і доньки України згуртувалися у війні проти російської агресії та довели всьому світові, що не мають наміру здаватися. Хтось воює на передовій, хтось – волонтерить, хтось тримає економічний фронт, а хтось – інформаційний… Розкажіть, чим саме займаються представники вашої кафедри у війні на кіберфронті?
– Нас згуртував заклик до всіх українців «об’єднатися, не падати духом та робити власний внесок у перемогу». Після перших «шокових» днів ми мобілізували весь свій потенціал і долучилися до інформаційної війни із супротивником у кіберпросторі. Насамперед, кафедра організувала кілька команд для здійснення масової інформаційної атаки на російські електронні адреси. Серед наших завдань була розсилка фото й відео зі знищеними російськими загарбниками та їх технікою, полоненими тощо. Крім того, нами здійснювалися інформаційні кампанії з деморалізації противника та створення панічних настроїв у росії. Ну і, звичайно, не забували передавати інформацію до правоохоронних органів щодо пересування живої сили ворога.
– Чи допомагають студентам фахові знання, отримані в університеті, у війні з супротивником?
– Звісно. Використовуючи здобуті під час навчання знання, студенти успішно проводили DDoS-атаки за інструкціями телеграм-каналу «IT ARMY of Ukraine». Загалом до ведення інформаційної війни ми поставилися з ентузіазмом. Наші студенти та викладачі співпрацювали із кіберполіцією – виконували доручення з пошуку вразливих точок у кіберзахисті російських об‘єктів, використовували інструментарії для виявлення ворожого контенту, блокування ворожих ресурсів, а також застосовували механізми інформаційних атак для розповсюдження правдивої інформації на теренах Білорусі, росії та Середньої Азії. Також ми взяли участь у проєкті «Help Ukraine WIN».
– Сучасні конфлікти все більше набувають ознак кібервійн. Розкажіть, коли саме розпочалася інформаційна війна росії проти України?
– Інформаційна війна проти України ведеться на різних рівнях ще з 2009 року. Розподілені атаки, на кшталт «відмова в обслуговуванні» (DDoS), регулярні атаки на роботу українських державних веб-сайтів та постачальників фінансових послуг.
– Можете назвати найбільш «знакові» кібернапади на Україну?
– Багато кібератак співпадали з подіями, які могли бути витлумачені як такі, що нібито «загрожують інтересам Росії»: саміт НАТО, переговори між Україною та ЄС щодо угоди про асоціацію тощо. Так, у березні 2014 року газета New York Times повідомила про проникнення програмного забезпечення «Snake» до канцелярії прем’єр-міністра України та кількох її посольств одночасно з початком антиурядових протестів в державі. До того ж, після ізоляції зв’язку в Криму зловмисники зламали мобільні телефони депутатів українського парламенту, позбавивши можливості ефективно реагувати на вторгнення.
23 грудня 2015 року приблизно половина мешканців Івано-Франківська спостерігала раптове відключення електрики, що також є справою російських хакерів. Було виявлено, що приблизно за півроку до відключення електроенергії, співробітники трьох центрів розподілу електроенергії отримали документи Microsoft Office з макросом, призначеним для встановлення шкідливого програмного забезпечення під назвою «BlackEnergy».
Активні кібернапади росії на Україну посилились із червня 2017 року з появою нової шкідливої програми – «NotPetya». Цей шкідник замаскували під новий різновид програми-здирника, яку неможливо було розшифрувати: інформація відразу видалялася. Перелік постраждалих не обмежився українськими компаніями. Протягом кількох годин шкідник поширився світом, вражаючи в основному організації, що працювали в Україні та використовували програмне забезпечення для бухгалтерського обліку. Відтак, «NotPetya» завдала збитків у всьому світі не менш ніж на 10 мільярдів доларів.
– А якою була ситуація в кіберпросторі напередодні війни?
– У 2022 році, коли політична напруженість перед війною загострилася, багато українських урядових веб-сайтів пошкодили, а системи заразили шкідливим програмним забезпеченням, замаскованим під атаку програм-вимагачів. У вівторок, 15 лютого, росіяни здійснили серію великих DDoS-атак на українські урядові та військові веб-сайти, а також на три найбільші банки України. За даними СБУ, спецслужби росії планували знищити весь кіберзахист нашої держави: у ніч на 24 лютого зафіксована найбільша кількість хакерських атак на українські системи.
Серед ключових ознак російської стратегії ведення інформаційної війни можу виділити фальшиві прапори, підміну адрес, порушення зв’язку та маніпулювання соціальними мережами.
– Як Ви вважаєте, який внесок наразі можуть зробити студенти СумДУ в наближення перемоги України? Наскільки затребуваними є спеціалісти з кібербезпеки в нинішніх умовах?
– Із 1 квітня СумДУ повернувся до активного навчання. Тож, безумовно, важливий внесок у власне майбутнє та майбутнє держави – це отримання фаху за спеціальністю. Як би нам усім важко не було, раджу все ж не забувати про освіту. Крім того, кожного дня зростає необхідність у фахівцях з кібербезпеки, у поліпшенні кіберзахисту інфраструктури країни та підвищенні рівня обізнаності населення щодо безпечної поведінки в інформаційному просторі. Кафедра кібербезпеки СумДУ готова долучитись до вирішення цих питань. Будемо працювати заради нашої перемоги!
Джерело: https://www.facebook.com/sumdu.ua
